Прикус
Прикус - взаємини зубних рядів при максимальному контакті і повному змиканні зубів верхньої та нижньої щелеп. Вид прикусу визначається характером змикання зубних рядів у положенні центральної оклюзії. Досвідчений лікар-ортодонт може визначити характер прикусу навіть за повної відсутності зубів у пацієнта. Розрізняють тимчасовий (змінний) та постійний прикус, а також фізіологічний, патологічний та аномалії прикусу. Не слід плутати прикус із оклюзією.
Нормальний, чи фізіологічний, прикус характеризується певними ознаками. Всі зуби верхньої та нижньої щелеп (за винятком третього верхнього моляра та першого нижнього різця) контактують між собою таким чином, що кожен зуб змикається з двома антагоністами – зубами протипоставленої щелепи. Кожен зуб верхньої щелепи контактує з однойменним і позаду зубом нижньої щелепи, кожен зуб нижньої щелепи — з однойменним і попереду зубом верхньої щелепи; серединна лінія обличчя проходить між центральними різцями верхньої та нижньої щелеп і знаходиться з ними в одній сагітальній площині. У зубних рядах проміжки між зубами відсутні.
Правильним прикусом прийнято вважати той прикус, де верхні різці (incisivi) закривають собою різці нижньої щелепи, а верхні ікла загороджують нижні; верхні премоляри щільно стикаються з нижніми, а моляри нижньої щелепи знаходяться трохи ближче до ротової порожнини, ніж верхні.
Зубні дуги мають певну форму (верхня – напівеліпса, нижня – параболи). Зовнішня частина верхньої зубної дуги більша за внутрішній частині за рахунок нахилу зубів у бік присінка рота. Зовнішня частина нижньої зубної дуги менша від внутрішньої частини за рахунок нахилу зубів у бік порожнини рота. При змиканні зубних рядів формується крива оклюзійна. Суглобова головка нижньої щелепи розташовуються біля основи схилу суглобового горбка (див. скронево-нижньощелепний суглоб).
Для всіх варіантів нормального прикусу обов'язковою умовою є нормальне функціонування зубощелепної системи (неутруднена функція жування та мови, відсутність косметичних дефектів, пов'язаних із неповноцінним розвитком зубних рядів). В. Ю. Курляндський говорив про чотири основні варіанти прикусу: ортогнатія, прогенія, біпрогнатія і прямий прикус.
Патологічний прикус формується при аномаліях зубів, щелеп, а також хребта та стоп уродженого або набутого характеру (пародонтоз, пародонтит, акромегалія, сколіоз та ін.). Основною відмінністю патологічного прикусу від нормального є порушення змикання зубних рядів у різних напрямках аж до повної відсутності на окремих ділянках, що призводить до зміни функції зубощелепної системи.
Порушення змикання зубів (оклюзії) поступово призводить до пошкодження найбільш навантажених елементів, аж до «вибивання» деяких зубів. Завдання ортодонта – відновити оклюзію у максимальному обсязі.
Останнім часом багато вчених пов'язують неправильний прикус із порушеннями постави та постурального контролю. У недавніх дослідженнях, проведених співробітниками кафедри фізіології Барселонського університету (Іспанія) та Інсбруцького університету (Австрія), отримано переконливі дані про те, що при корекції неправильного прикусу покращується постуральний контроль як у статиці, так і в динаміці.Особливо це важливо для людей із зайвою вагою, у яких погіршується контроль за положенням тіла в просторі, а також спортсменів для досягнення кращих результатів та запобігання травмам.
