Зубна паста
Зубна паста - желеподібна маса (паста чи гель) для чищення зубів. Раніше готувалась на основі крейди, сучасні зубні пасти здебільшого засновані на силікатах.
Найраніша згадка про зубну пасту міститься в єгипетському манускрипті IV століття зв. е., її рецептом була суміш порошкоподібної солі, перцю, листя м'яти та квіток ірису. У Росії питанням гігієни не приділяли такої пильної уваги і лише після указу імператора — Петра I боярам чистити зуби товченою крейдою і протирати вологою ганчірочкою — можна говорити, що це питання було порушено на державному рівні.
У 1873 році компанія Colgate представила на американському ринку ароматизовану зубну пасту у банку.
1915 року до складу зубних паст починають вводити екстракти з деяких дерев — наприклад, евкаліпта. Паста почала розфасовуватись у алюмінієві, а потім — і у пластикові, тюбики. Важливим відкриттям ХХ століття вважатимуться запровадження у складі зубних паст сполук фтору, які сприяють зміцненню емалі.
Раніше як абразив у пастах використовувався карбонат кальцію, але від нього поступово відмовилися, тому що він не є хімічно інертним і вступає в реакцію з іншими компонентами пасти. До того ж кристалічна структура карбонату кальцію близька до голчастої, отже, травматична для емалі зубів. Нині його замінили слабкі абразивні реагенти – сполуки кремнію (аеросил, алюмосилікат, діоксид кремнію, гідроксид кремнію, дикальцій фосфат).
За спінювання пасти відповідають поверхнево-активні речовини (ПАР). Найбільш поширені – лаурилсульфат натрію, бетаїни. Введення ПАР дозволяє звести мікроушкодження зубної емалі при чищенні зубів до мінімуму. До того ж, згідно з численними соціологічними дослідженнями, більшість людей є прихильниками зубних паст, що високопіняться.
Для утворення однорідної консистенції застосовують сполучні речовини - препарати агару, пектин, декстран, гліцерин, альгінат натрію, натрій карбоксиметилцелюлоза.
Активними компонентами зубних паст є речовини, які мають лікувально-профілактичну дію — лактат алюмінію, фториди, сполуки з антимікробною активністю, окремі мікро-, макроелементи та полімінеральні комплекси, екстракти лікарських трав, ферменти, прополіс та ін.
Протикаріозний ефект забезпечується присутністю у зубній пасті фторидів (фторид натрію, фторид олова, амінофторид, монофторфосфат), а також кальцію (гліцерофосфат кальцію). Протизапальна дія зазвичай досягається додаванням в зубну пасту екстрактів трав (м'ята, шалфей, ромашка та ін.). Відбілюючі пасти містять бікарбонат натрію, або соду, що має виражену абразивну дію. Застосовувати такі пасти щодня не рекомендується через ризик пошкодження емалі. Зазвичай рекомендують їх застосовувати 1-2 рази на тиждень.
Останнім часом активно розробляються пасти на основі сорбентів (полідіметилсилоксану, гідрогелю метилкремнієвої кислоти). Використання в зубних пастах ентеросгелю дозволяє отримати не тільки м'яку абразивну дію, а й виражену сорбційну по відношенню до мікроорганізмів дію та емалепротекторний ефект. Крім того, пасти сорбційної дії мають здатність сорбувати запахи, що утворюються в результаті життєдіяльності мікроорганізмів (галітоз).
Як ароматизатори виступають як натуральні, так і ідентичні натуральним сполуки. З натуральних найчастіше використовують ароматні компоненти ефірних олій (терпеноїди) - ментол, тимол, карвакрол, лимонен, сквалени та ін. Використання синтетичних ароматизаторів дозволяє знизити собівартість кінцевого продукту.
У клінічній практиці розвинених країн як замінник кісткової тканини застосовується синтетичний гідроксіапатит. Знижуючи чутливість зубів, захищаючи поверхневі ділянки емалі, гідроксіапатит має протизапальні властивості, адсоруючи мікробні тільця, та випереджає розвиток гнійно-запальних процесів. Крім того, гідроксіапатит стимулює зростання кісткової тканини (остеогенез), забезпечує мікрообробку іонами кальцію та фосфору кісткової та зубної тканин, «замуровуючи» мікротріщини в них. Він має високу біосумісність, позбавлений імуногенної та алергічної активності. Синтетичний гідроксіапатит має дуже малі розміри частинок (0,05 мікрон). Такі параметри значною мірою підвищують його біологічну активність, оскільки розміри його молекул можна порівняти з розмірами білкових макромолекул.
Ефективною добавкою є триклозан, який діє на широкий спектр бактерій, грибків, дріжджів та вірусів. Антимікробна активність триклозану заснована на порушенні в його присутності діяльності цитоплазматичної оболонки та витіканні клітинних компонентів низькомолекулярної маси.
